середа, 4 лютого 2009 р.

Київ збагатився на ще одну пам"ятку

На вихідних проходила по Володимирській в напрямку Софії. Назустріч іде молода пара і запитує як пройти до Золотих Воріт. Ну, я пояснила. На що вони запитали: "А де там памятник Йожику в тумані?" :) На їхнє щастя я дивилась про нього сюжет в новинах і змогла їм детально пояснити. От так от. Так, що вітаю киян та гостей столиці з новим пам"ятником:)
P.S.Сама ще не була, не бачила. Як тільки - так зразу фоторепортаж. Обіцяю:)

пʼятниця, 30 січня 2009 р.

Danse avec lui

Дивилась сьогодні французький фільм "Danse avec lui" або "Танцюй з ним". Я спочатку подумала, що це звичайна французька мелодрама. Закачала кілька тижнів тому на випадок, коли захочеться розважитись і подивитись щось легке, романтичне. Ну, от власне сьогодні з таким настроєм вирішила його переглянуть. Та фільм виявився напрочуд цікавим і глибоким. Сюжет фільму в черговий раз переконав мене, що все в нашому житті відбувається саме так як треба і коли треба. І стаються якісь неймовірні випадковості, і зустрічаються саме ті люди і життя нас веде потрібним руслом, просто треба розслабитись і прислухатись до себе і придивитись до свого життя. Фільм розповідає про молоду жінку, яка з дитинства любила коней і професійно займалась верховою їздою. В її житті стаються низка подій, які руйнують звичний хід життя: зрада чоловіка, травматичне падіння з коня, загибель її коня і загибель чоловіка. Її життя втрачає свою основу і втрачає сенс. Ховаючись за роботою і коханцями жінка тікає від себе. Та щасливий випадок знайомить її зі старим мудрим чоловіком, який все життя займався кіньми. Він допомагає їй зрозуміти себе, побороти страхи і віднайти любов до життя.
Наскрізною у фільмі є тема коней. Стосунки між людьми часто можуть бути фальшивими, а от з тваринами так не можна, бо вони бачать тебе справжнього і все відчувають. Я не велика любителька коней, але було цікаво і пізнавально.
Взагалі фільм порушує багато важливих проблем. Зокрема актуальна зараз для мене проблема вибору професій. Ну, тобто вибір справи, якою хочеш займатись, а не просто місця заробляння грошей. Іспанець, який допомагає тренерові заробляє небезпечним і принизливим каскадерством у кіно і боїться щось змінити у своєму житті. А ще розкривається дуже важлива, як на мене, проблема спадкоємності. Старий тренер з жалем і розпачем визнає, що проживши життя, набувши знань, досвіду, йому не має кому залишити все. Так часто буває, коли талановиті і геніальні люди з головою поринають у світ своєї справи, а в кінці житття усвідомлюють, що не змогли нікого втримати біля себе і нікому передати знання. А ще часто буває, коли близькі люди не можуть пошанувати і поцінувати знань, ідей, поглядів, дій, досягнень. І це дуже прикро і боляче. Та цей фільм має аптимістичне закінчення, бо всі герої отримують відповіді на свої питання і всі знаходять, те що шукали. А це радує і дає надію. Я люблю щоб фільми закінчувались радісно, бо це завжди приносить позитив у моє життя, дає поштовх до мрій і до їх здійснення.

субота, 24 січня 2009 р.

Привіт, мій Бложе:)
Ідея з веденням блога була хороша, а от із реалізацією щось не склалось. Ну, не виробляється в мене звичка записувати свої думки. Не знаю. Щось не спрацьовує і все. А от зараз чомусь захотілось зайти сюди і щось написати. Я ще не знаю що, але менше з тим.
Коли люди не знають що їм говорити - говорять про погоду. От і я почну з неї:) У Києві зараз ніч і за вікном ллє дощ. Так дивно - 24 січня а тут дощ. Дуже дивно. Одним словом, погода геть не зимова. Новий рік вже давно минув (до речі з Новим 2009 роком бика:)) і мені вже страшенно хочеться весни, тепла, зелені і т.д.. А ще ж тільки січень закінчується, а попереду ще цілий лютий та й березень не думаю, що порадує гарною погодою. Але ж треба бути оптимістом. Тож, якщо цей дощ за вікном змиє весь сніг і на землі зазеленіє хоч трошки травички - я буду дуже вдячна:)
Щось я засиділась в неті. Треба вже йти спатоньки. Добраніч, Бложе:) Хай мені насниться весна:)
P.S. Якщо мені прийде щось розумне в голову - обіцяю обов"язково сюди зазирнути:)

вівторок, 9 грудня 2008 р.

Прийшла зима

Сьогодні до нас прийшла зима. Календарна зима настала вже тиждень тому, але саме сьогодні випав перший сніг. Зранку все почалося з дощу, який перейшов у сніг, потім знову перейшов у дощ, а увечері знову пішов сніг і от тепер все навкруги біле. Гарно так. І хай він мокрий і до ранку розтане, але все одно приємно.
Загалом день у мене сьогодні не видався, може тому і завітала знову до свого блога. От, сиджу, треба писати дісєр, а в голову нічого не лізе, і читати нічого не хочеться, і взагалі настрій якийсь поганий...
Правда є в мене й приємна новина. Купила сьогодні новий диск Святослава Вакарчука "вночі". Це, мабуть, єдине, що зкрашує мій сьогоднішній вечір, чи то пак уже ніч. Ну, сама назва зобов"язує:) Альбом мене дуже приємно здивував. Взагалі, після Моделі я думала він себе вже вичерпав. А потім знову і знову виходили нові цікаві альбоми. Найбільше я була вражена піснею Веселі часи. Вона була настільки влучною і вчасною. Просто такого роду поетичні реакції на події в минулому належали літ. класикам, фольклору. А так, щоб тепер хтось робив щось подібне, то дуже рідко. Одним словом заповажала Вакарчука після цього і зовсім не вважаю його кон"юктурним, як деякі кажуть. Та зараз я не про те. Новий альбом просто клас. Мені дуже сподобалось. Такий свіжий і новий. Стилістика пісень трохи змінилась, але характер Вакарчука все одно прочитується. Я не дуже розбираюсь у музиці, але як на мене, то альбом вийшов більше джазовим ніж роковим, а ще західноукраїнські фольклорні мотиви відчуваються.

неділя, 7 грудня 2008 р.

Перший раз у перший клас:)

Привіт, Бложе:)
Зроду не вела ніяких щоденників. Чому не знаю. Якось так уже склалось. Щоправда, відколи себе пам"ятаю, завжди вела розлогі внутрішні монологи. Мабуть цього мені досі вистачало для задоволення потреби висловлення наболілого. А тепер ось вирішила спробувати викладати свої думки, ну, не те щоб на папері, та все ж письмово. Попітка нє пітка... :) Одним словом все колись буває вперше, так, що в добрий путь...