Danse avec lui

Дивилась сьогодні французький фільм "Danse avec lui" або "Танцюй з ним". Я спочатку подумала, що це звичайна французька мелодрама. Закачала кілька тижнів тому на випадок, коли захочеться розважитись і подивитись щось легке, романтичне. Ну, от власне сьогодні з таким настроєм вирішила його переглянуть. Та фільм виявився напрочуд цікавим і глибоким. Сюжет фільму в черговий раз переконав мене, що все в нашому житті відбувається саме так як треба і коли треба. І стаються якісь неймовірні випадковості, і зустрічаються саме ті люди і життя нас веде потрібним руслом, просто треба розслабитись і прислухатись до себе і придивитись до свого життя. Фільм розповідає про молоду жінку, яка з дитинства любила коней і професійно займалась верховою їздою. В її житті стаються низка подій, які руйнують звичний хід життя: зрада чоловіка, травматичне падіння з коня, загибель її коня і загибель чоловіка. Її життя втрачає свою основу і втрачає сенс. Ховаючись за роботою і коханцями жінка тікає від себе. Та щасливий випадок знайомить її зі старим мудрим чоловіком, який все життя займався кіньми. Він допомагає їй зрозуміти себе, побороти страхи і віднайти любов до життя.
Наскрізною у фільмі є тема коней. Стосунки між людьми часто можуть бути фальшивими, а от з тваринами так не можна, бо вони бачать тебе справжнього і все відчувають. Я не велика любителька коней, але було цікаво і пізнавально.
Взагалі фільм порушує багато важливих проблем. Зокрема актуальна зараз для мене проблема вибору професій. Ну, тобто вибір справи, якою хочеш займатись, а не просто місця заробляння грошей. Іспанець, який допомагає тренерові заробляє небезпечним і принизливим каскадерством у кіно і боїться щось змінити у своєму житті. А ще розкривається дуже важлива, як на мене, проблема спадкоємності. Старий тренер з жалем і розпачем визнає, що проживши життя, набувши знань, досвіду, йому не має кому залишити все. Так часто буває, коли талановиті і геніальні люди з головою поринають у світ своєї справи, а в кінці житття усвідомлюють, що не змогли нікого втримати біля себе і нікому передати знання. А ще часто буває, коли близькі люди не можуть пошанувати і поцінувати знань, ідей, поглядів, дій, досягнень. І це дуже прикро і боляче. Та цей фільм має аптимістичне закінчення, бо всі герої отримують відповіді на свої питання і всі знаходять, те що шукали. А це радує і дає надію. Я люблю щоб фільми закінчувались радісно, бо це завжди приносить позитив у моє життя, дає поштовх до мрій і до їх здійснення.