Київ збагатився на ще одну пам"ятку

На вихідних проходила по Володимирській в напрямку Софії. Назустріч іде молода пара і запитує як пройти до Золотих Воріт. Ну, я пояснила. На що вони запитали: "А де там памятник Йожику в тумані?" :) На їхнє щастя я дивилась про нього сюжет в новинах і змогла їм детально пояснити. От так от. Так, що вітаю киян та гостей столиці з новим пам"ятником:)
P.S.Сама ще не була, не бачила. Як тільки - так зразу фоторепортаж. Обіцяю:)

Danse avec lui

Дивилась сьогодні французький фільм "Danse avec lui" або "Танцюй з ним". Я спочатку подумала, що це звичайна французька мелодрама. Закачала кілька тижнів тому на випадок, коли захочеться розважитись і подивитись щось легке, романтичне. Ну, от власне сьогодні з таким настроєм вирішила його переглянуть. Та фільм виявився напрочуд цікавим і глибоким. Сюжет фільму в черговий раз переконав мене, що все в нашому житті відбувається саме так як треба і коли треба. І стаються якісь неймовірні випадковості, і зустрічаються саме ті люди і життя нас веде потрібним руслом, просто треба розслабитись і прислухатись до себе і придивитись до свого життя. Фільм розповідає про молоду жінку, яка з дитинства любила коней і професійно займалась верховою їздою. В її житті стаються низка подій, які руйнують звичний хід життя: зрада чоловіка, травматичне падіння з коня, загибель її коня і загибель чоловіка. Її життя втрачає свою основу і втрачає сенс. Ховаючись за роботою і коханцями жінка тікає від себе. Та щасливий випадок знайомить її зі старим мудрим чоловіком, який все життя займався кіньми. Він допомагає їй зрозуміти себе, побороти страхи і віднайти любов до життя.
Наскрізною у фільмі є тема коней. Стосунки між людьми часто можуть бути фальшивими, а от з тваринами так не можна, бо вони бачать тебе справжнього і все відчувають. Я не велика любителька коней, але було цікаво і пізнавально.
Взагалі фільм порушує багато важливих проблем. Зокрема актуальна зараз для мене проблема вибору професій. Ну, тобто вибір справи, якою хочеш займатись, а не просто місця заробляння грошей. Іспанець, який допомагає тренерові заробляє небезпечним і принизливим каскадерством у кіно і боїться щось змінити у своєму житті. А ще розкривається дуже важлива, як на мене, проблема спадкоємності. Старий тренер з жалем і розпачем визнає, що проживши життя, набувши знань, досвіду, йому не має кому залишити все. Так часто буває, коли талановиті і геніальні люди з головою поринають у світ своєї справи, а в кінці житття усвідомлюють, що не змогли нікого втримати біля себе і нікому передати знання. А ще часто буває, коли близькі люди не можуть пошанувати і поцінувати знань, ідей, поглядів, дій, досягнень. І це дуже прикро і боляче. Та цей фільм має аптимістичне закінчення, бо всі герої отримують відповіді на свої питання і всі знаходять, те що шукали. А це радує і дає надію. Я люблю щоб фільми закінчувались радісно, бо це завжди приносить позитив у моє життя, дає поштовх до мрій і до їх здійснення.

Привіт, мій Бложе:)
Ідея з веденням блога була хороша, а от із реалізацією щось не склалось. Ну, не виробляється в мене звичка записувати свої думки. Не знаю. Щось не спрацьовує і все. А от зараз чомусь захотілось зайти сюди і щось написати. Я ще не знаю що, але менше з тим.
Коли люди не знають що їм говорити - говорять про погоду. От і я почну з неї:) У Києві зараз ніч і за вікном ллє дощ. Так дивно - 24 січня а тут дощ. Дуже дивно. Одним словом, погода геть не зимова. Новий рік вже давно минув (до речі з Новим 2009 роком бика:)) і мені вже страшенно хочеться весни, тепла, зелені і т.д.. А ще ж тільки січень закінчується, а попереду ще цілий лютий та й березень не думаю, що порадує гарною погодою. Але ж треба бути оптимістом. Тож, якщо цей дощ за вікном змиє весь сніг і на землі зазеленіє хоч трошки травички - я буду дуже вдячна:)
Щось я засиділась в неті. Треба вже йти спатоньки. Добраніч, Бложе:) Хай мені насниться весна:)
P.S. Якщо мені прийде щось розумне в голову - обіцяю обов"язково сюди зазирнути:)